Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей
Діти молодшого віку (1 – 6 років)
• Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій
• Генералізований страх
• Підвищена збудливість і незібраність
• Пізнавальна плутанина
• Складність говорити про цю подію
• Складність визначати почуття
• Нічні кошмари, інші порушення сну
• Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину
• Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)
• Нездатність збагнути смерть як неминучість
• Тривога з приводу смерті
• Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі та ін.)
• Підсилена реакція на гучні звуки
• «Заморожування» (раптова нерухомість)
• Метушливість, нехарактерний плач
• Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття
Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги:
Безпорадність, пасивність > Забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, їжі, можливості гратися або малювати
Пізнавальні труднощі (наприклад, не може зрозуміти) > Повторні конкретні роз’яснення ситуацій, очікуваних подій
Труднощі розпізнавання власних занепокоєнь > Знайомство з емоційними назвами загальних реакцій
Недостатність вербалізації – німі запитання > Допомога у вербалізації спільних почуттів і скарг (дитина ще не в змозі сприймати свої почуття поокремо)
Приписування магічних властивостей спогадам про травму > Відділення травми від речових надувань (будинки, ящики для іграшок і т.д.)
Розлади сну (нічні страхи і кошмари, страх засипання, страх залишатися одному особливо в темряві) > Заохочення розповідей про них батькам і вихователям (малювання, ліплення того, що лякає)
Тривожна прихильність (чіпляння за дорослих, небажання перебувати без батьків) > Забезпечення постійної турботи і догляду (наприклад, запевнення, що його зустрінуть з дитячого садка/школи). Обмін пам’ятними предметами